Щодо медицини в “ДНР”

Сьогодні дуже багатьох наших земляків турбує проблема медицини в нашому регіоні. Справа в тому, що далеко не всі комплексні медичні послуги можна отримати в вільних від окупантів містах Донбасу, і тому багатьом доводиться вирушати в інші обласні центри нашої країни за лікуванням. Раніше висококваліфіковану допомогу в сфері онкології, судинної хірургії, інших областей медицини можна було отримати в Донецьку, проте у зв’язку з ситуацією в нашому регіоні не всякий вже вирішиться отримати перепустку в окуповану зону і відправитися на лікування в невизнані “республіки”. До того ж, інформаційна залізна завіса, яка супроводжує цю війну, багато в чому спотворює і приховує від нас реальну картину, вільну від пропагандистського просторікування окупаційної влади.

Тому ми спробуємо уявити загальну ситуацію в медичному секторі окупованих територій Донецької області за останні місяці, спираючись на конкретні факти і свідчення від незалежних російських і українських журналістів та просто очевидців ситуації в Донецьку.

У загальних рисах медицину в “ДНР” можна охарактеризувати фразою “все безкоштовно, але за гроші”. Як ми вже говорили, Донецьк і задовго до війни був дуже розвиненим центром медицини практично у всіх сферах – один тільки знаменитий Калінінський лікарняний комплекс чого вартий. Популістські лідери “республіки” ще в 2015 році проголосили “безкоштовну медицину”, якої проте як не було, так і немає – ні про яке безоплатне медичне обслуговування і забезпечення ліками мова не йде. Дуже часто в медичних закладах підконтрольних Україні міст лікарі вимушені рекомендувати пацієнтам продовжувати курс лікування на окупованих територіях, бо сучасні центри з просунутим обладнанням і спеціалістами залишилися в Донецьку.   Творцям “республіки” дісталися розвинені при українській владі і потім захоплені чудові медичні установи, обладнані за останнім словом техніки. Калінінська лікарня після захоплення Донецька практично відразу перетворилася в госпіталь для бойовиків, простих “громадян” без попередньої домовленості «по связям» і без серйозних сум в гаманці там не приймають.

Дуже поширеною є ситуація, коли лікарі з підконтрольних Україні міст, піклуючись про подальшу долю своїх пацієнтів, домовляються зі своїми колегами “по той бік” про продовження курсу лікування, а спеціаліст з донецької лікарні вже заздалегідь називає вартість того чи іншого курсу. Наприклад, пацієнту однієї з лікарень Волновахи, який терміново потребував хірургічного втручання через загострення холециститу, був виставлений рахунок в 7500 грн за операцію в Калінінській лікарні.  Ряд кращих клінік міста стали ексклюзивними установами для охорони здоров’я спрямованих з РФ чиновників-управлінців і військовослужбовців ЗС РФ командного складу.

Втім, несправедливістю буде сказати, що прості мирні жителі Донецька та інших окупованих територій повністю позбавлені доступу до медичної допомоги. Клініки, розташовані в невеликих містах або на околицях Донецька, також здійснюють прийом, однак там, за повідомленнями, спостерігається дуже серйозний кадровий голод, гострий дефіцит ліків і умов для утримання хворих. Такі клініки і працюють для тих, хто не є “високопоставленим” в “народній республіці”. Місцеві жителі дуже часто говорять про те, що і в таких лікарнях пріоритетне право на обслуговування завжди віддається бойовикам, яких в чергах до лікарських кабінетах називають “камуфляжниками”. Бойовики, особливо росіяни, приймаються позачергово, чим із задоволенням і користуються. У лікарнях для простих громадян не вистачає також і карет “швидкої допомоги”: їх відкликали на користь “фронту” і закладів для більш респектабельних і забезпечених громадян “молодої республіки”.

Медичні правцівники для роботи в “провінційних” лікарнях є найбільшим дефіцитом на “біржі праці” в “ДНР”. Якщо вивчити дані з сепаратистського “Республіканського центру зайнятості “ДНР”, то можна помітити, що саме медики користуються великим попитом – близько 24% вакансій стосуються медичної сфери. Щоправда, люди в білих халатах не поспішають займати вакантні посади – середня зарплатня медсестри в процвітаючій “республіці” становить 1250 грн, фельдшера –  1487 грн, акушерки – 1232 грн Порівняйте це з середньою зарплатою прибиральниці (1216 грн) чи двірника (1657 грн) та оцініть резонність роботи медпрацівником в “ЛДНР” для людини з освітою та кваліфікацією. Труд рядового лікаря поза зони “теплих містинок” цінується не набагато більше – в середньому в 1580 грн.

Хороші фахівці в великих клінічних лікарнях, які при захопленні Донецька не покинули місто, також в більшості своїй переведені до військових госпіталів або надають медичні послуги високопоставленим чиновникам окупаційної адміністрації, польовим командирам або просто людям за домовленістю. Їхня  зарплатня різниться від 4500 до 5700 грн та вище, плюс “пожертвування” від пацієнтів та сторонні доходи. Вся медична система, звичайно, здебільшого тримається на фінансовому підпитку з РФ – як свідчать результати розслідування журналістів німецького видання Bild, Кремль щомісяця витрачає на медичні потреби окупованих територій в Україні близько 2 млн. євро. Не в останнью чергу це робиться як для того, щоб пітримати ефективну медичну підтримку окупаційних військ на адміністрації, так і для того, щоб уникнути деструктивного соціального вибуху в суспільстві, який би неодмінно стався в умовах повністю занедбаної медицини для трьох мільйонів жителів “республік”.

Ситуація щодо фармацевтичного ринку заслуговує окремого обговорення. Окупаційна влада в Донецьку майже не щодня рапортує про “зниження цін” та “повну доступність” всіх лікарських засобів в аптеках, але насправді ситуація далеко не така безхмарна. Ліки в Донецьку вартують не менш як вдвічі дорожче за рівень цін в Маріуполі. Наприклад, популярний “Спазмалгон” коштує в “ДНР” близько 72.5 грн (проти 32.3 грн в українських аптеках), “Амізон”, рекордсмен націнки – 214 грн (проти 44.9 грн в Маріуполі!), “Но-шпа” – 103 грн (проти 48.2 грн).

Багато найменувань ліків, список яких вам випишуть в донецьких лікарнях, буде дуже непросто знайти в аптеках “республіки”. Бойовики “ДНР” підсилюють контроль на предмет ввезення ліків з території України, проводять перевірки транспорту з метою недопущення контрабанди. Пояснюється це дуже просто – після “проголошення республіки” українські виробники були витіснені з надприбуткового ринку ліків російськими фармацевтичними компаніями, які безпосередньо пов’язані з лідерами бойовиків. Сьогодні переважна більшість ліків в аптеках – російського виробництва, причому зі штучно завищеними цінами, так як всі конкуренти з ринку витіснені, а в населення більше немає іншого вибору, окрім як розщедрюватися на низькоякісні ліки з Росії. Українські ліки все ж іноді потрапляють в “ДНР”, але тільки через реекспорт з території РФ та з великою націнкою. Якісна фармацевтична продукція простому народу не покладена – її продають в основному тільки в окремих аптеках і клініках для “номенклатури” і заможної аристократії “республіки”.

У медицині “ДНР” процвітає і банальне хабарництво. Наприклад, як свідчить донецький журналіст Олексій Мацука, 2-гу групу інвалідності сьогодні там можна оформити за хабар в 6000 грн в перерахунку на російські рублі за курсом 1:3. Всі види медичних послуг, від перебування в палаті до харчування, здебільшого виключно платні – і все це на тлі просторікування про “безкоштовну медицину”, створену з нуля “лідером республіки” Олександром Захарченко в пропагандистських ЗМІ (інших офіційно дозволених ЗМІ в “республіці” немає).

Російський журналіст Павло Канигін, який працював спеціальним кореспондентом “Нової газети” в окупованому Донецьку і пізніше був захоплений в полон бойовиками, писав про медицину в “ДНР”:

“На початку червня 2015 року голова ДНР Олександр Захарченко підписав постанову про заборону іноземних громадських організацій. Як пояснив Захарченко, “дані організації часто використовуються в якості прикриття для проведення розвідувально-підривної діяльності на шкоду безпеці держави”. Під забороною опинилися, в тому числі, “Міжнародний комітет порятунку”, “Червоний хрест” і “Лікарі без кордонів”. Представники ДНР звинуватили “Лікарів” в шпигунстві і контрабанді психотропних речовин. Домогтися акредитації в ДНР пізніше зміг лише “Червоний хрест”.

А в психоневрологічному диспансері № 1, який знаходиться неподалік, розташувалися бійці самопроголошеної Донецької народної республіки. Ще минулої зими ми з волонтерами возили на Петрівку їжу і ліки, вже тоді в підвалах там були люди, хворі на тиф. Що на Петрівці і в інших донецьких передмістях відбувається зараз, не знає ніхто. Цієї осені влада ДНР заборонила волонтерам розвозити ліки, а діяльність некомерційних організацій прирівняли до шпигунства”.

Такими є реалії медицини в невизнаній самопроголошеній республіці.

Разом з цим лідери “ДНР” роблять гучні заяви про те, що в майбутньому Донецьк стане “світовим лідером в сфері трансплантології”. Вони запевняють, що майбутнє “ліберальне” до таких процедур законодавство “республіки” буде приваблювати пацієнтів зі всього світу, і стане джерелом потоку мільярдів доларів до бюджету. Треба зазначити, що одним з головних авторів “легалізації” торгівлі органами в “ДНР” є Віктор Дєнісов, нинішній завідуючий трансплантаційним центром при ДОКТМО, в 2007 році був одним з фігурантів гучної справи про “чорного трансплантолога”, ізраїльського хірурга Міхаеля Зіса, який, як вважало слідство, в змові з керівництвом донецького центру, проводив нелегальні операції та торгівлю органами в Донецьку. Тому вельми вірогідно, що бізнес на пересадках органів та торгівлі ними розквітає пишним цвітом в “ДНР”  – і “джерел” для збору “біоматеріалу” в невизнаній республіці більш ніж достатньо – політичні в’язні, полонені з ЗСУ, просто небажані елементи в сумнозвісних “підвалах” “Міністерства держбезпеки “ДНР”.

Епопея з медициною в “ДНР” продовжується.

1365 всього переглядів: 1 переглядів сьогодні
(Visited 259 times, 1 visits today)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *